У цьому домі нікого немає.А мій телефон - глухонімий, якщо що. Чудесні зцілення у нього трапляються тільки тоді, коли я чимось/кимось зайнята ( Read more... )

(17.00 - офіціант приносить каву ( Read more... )

жінка, що носить вогні у долонях ( Read more... )

Напрочуд журбинистий хлопчина спрагло дудлить солону, морську воду ( Read more... )

Тремтливим  вогником у руках, новонародженим, безсердечно поділеним зіницями надвоє.Розчинна темрява мого прокидання не втримується дому, інфекція її гніву стікає щойно купленою плитою, заливає підлогу. Ноги мої тепер солодкі й липкі, кофеїну достатньо, аби вони бадьоро рухалися вперед, в напрямку давно засраного майбуття (прєкрасноє дальока, я ( Read more... )

Хм, отож за часів давніх богів, воєвод і царів, коли багатостраждальна земля…ааа…чьорт, знову не те. Ага, отож за часів мого безхмарного дитинства був у мене велосипед. Такий гарненький червоненький велосипед, на котрому можна було збивати все що рухається( роль рухомого предмета, зазвичай, блискуче виконував молодший брат ( Read more... )

Передусім хочу висловити величезну подяку своїм сусідками, котрі так великодушно й милостиво дозволили мені поспати дві з половиною годинки(на цілу добу!) перед поїздкою. Ще раз спасибі суки, я вас люблю<3 ( Read more... )

Не те, щоб ностальгічний, але наближений до цього натрій. Понижений тиск і напружений день спонукають. А загалом світлини спогадів, котрі подумки перебираю, наче під водою. Геть не чіткі. Людей й зовсім не видно, розмови уривчасті. Тільки балкони й трохи світанків( і це дивно, бо якщо перше, ще люблю, то друге зовсім не моє). Клац! І гуртожитські ( Read more... )

Молоко.

Твоя шкіра - молоко. Сніг. Хмари. Безодня. Смерть. Невинність. Скільки ще значень у кольору твоєї шкіри? Крізь сніг, крізь хмари в  безодню, приймати смерть у дар від тебе, відродитись знову невинною. З вічності у вічність шукати:
Чутливі пучки пальців, лінії долі вкрадені гітарними струнами.
Зірки на кінчиках вій, можливо це були бутафорські ( Read more... )

Помічаю якусь дивну тенденцію, кожної осені нам з ole_lukojle зустрічаються всілякі чудернацькі кадри: бабка-гадалка, що пророкувала майбутнє по бровах, дідусь, схожий на черепаху, що переслідував нас у кожному трамваї...ось і тепер "що за холєра?".
За підсумками дня: у мене є пляшечка з  мильними бульбашками, в Оле - збірка казок Уайльда. В обох передоз кави ( Read more... )